Усього 230 кілометрів на схід від Рівного — і перед нами старовинне волинське місто Бердичів. Його колись називали Волинським Єрусалимом. Хоча до Другої світової війни в ньому було 80 відсотків єврейського населення, в ньому поєднувались воєдино українська, єврейська, польська культури. З цим містом пов’язані долі відомих діячів світової літератури Джозефа Конрада й Оноре де Бальзака.
Місто, яке з прадавніх часів будувало храми, мало високий рівень розвитку торгівлі, варило смачне пиво, Бердичів до сьогодні зберігає унікальні пам’ятки минувшини й створює нові, які привертають увагу мандрівника і додають місту особливого сучасного шарму. Найперше, що відвідують туристи в Бердичеві – це монастир “Санктуарій Божої Матері”, де знаходиться коронована Ватиканом ікона Богородиці.
Щороку в середині липня тисячі прочан з’їжджаються сюди на велике свято чудодійної ікони. Відроджений всією своєю величчю і красою після багаторічної безжалісної руйнації атеїстичною радянською владою, монастир став справжньою Меккою для паломників і туристів. Нині на його території мирно співіснують діючий римо-католицький храм, працюють дитячі художня та музична школи, музей історії Бердичева.
Костел Святої Варвари, збудований в кінці ХVIII століття, є не лише пам’яткою сакральної архітектури, а й святинею, де 14 березня 1850 року взяли шлюб великий француз Оноре де Бальзак і місцева красуня поміщиця Евеліна Ганська.
Загалом у цьому місті є 15 діючих культових споруд, які належать різним конфесіям. Тут збереглося велике єврейське кладовище із надгробками-мацейвами, їх тут сотні — з написами і без, сірі й чорні камінні глиби по великому полю. І ми, рівняни, оглядаючи цей некрополь, лише уявляємо, що й у нас на “Кавказі” було таке ж кладовище, яке зникло через людську байдужість і комуністичне безбожництво, і тепер кладовище називають просто “єврейка”, приходячи туди на пікніки.
Що відчуває турист, який вперше відвідує Бердичів? Місто затишне, зелене, заквітчане, чисте. Воно має свою особливу ауру, яка зберігається в його старих кам’яницях з візерунчатою цегляною кладкою, старими дерев’яними віконницями і дверима, кованими балконними решітками.
У багатьох будинках відразу пізнаються елементи характерні для єврейської житлової архітектури – красиві фасади, високі фундаменти, під якими розташовувались підвали, вікна із верхнім заокругленням, ковані або дерев’яні балкони. У цих будинках одночасно розміщувалось житло і заклад торгівлі із підвалами-складами.
У Бердичеві можна не лише зустрітися із зразками архітектурної єврейської спадщини, а й дізнатися про історію єврейської громади міста, відвідавши експозицію Музею єврейства Бердичева. Цей музей нещодавно відкрито в міській дитячій бібліотеці. Хоча експозицію розміщено всього лише в двох кімнатах, вона вражає своєю наповненістю цікавими експонатами і оригінальним, майстерно виконаним оформленням.
Тут, окрім фотоматеріалів і документів, багато предметів єврейського побуту, речей, якими користувались євреї-ремісники, майстри, торговці. Найбільш емоційна частина – це показ трагедії єврейського народу під час голокосту Другої світової війни. У музеї використовуються сучасні технічні засоби, якісне обладнання.
Мимоволі напрошується порівнянння Рівного з Бердичевим, бо є в нашій історії багато спільного. Євреїв у Рівному до 1941 року було не менше, а їх культура, на жаль, до ХХІ століття розвіялася і загубилася. Дедалі менше стає у Рівному старих єврейських кам’яниць, а про музей історії цієї спільноти годі й сподіватися. Оглянувши значну частину центру Бердичева, ми не побачили новобудов, які б контрастно домінували над історичним центром. Пішоходам і туристам тут зручно знайомитися з містом, бо влада потурбувалася про обмеження руху транспорту, встановивши знаки “пішохідна зона”.
Головна площа міста, що називається Центральною, досить простора, з великою кількістю зручних лавочок, що стоять під зеленню ялинок.
Фонтан у вигляді земної кулі вже став улюбленою фотозоною для туристів. Як і в Рівному, тут є ковані скульптури. Бердичівські скульптури присвячені двом найбільш потужним галузям промисловості міста – Бердичівській пивоварні і фабриці одягу.
Скульптури стали і окрасою площі, і одночасно рекламою сучасного міста. Бердичів — місто, чий досвід збереження і ставлення до історичної спадщини, заслуговує на вивчення і застосування й у Рівному.