У футбол на Рівненщині грали вже на початку ХХ століття. Хоча вже тоді рівненські майстри шкіряного м’яча добряче “бомбили” суперників, найтитулованішу команду краю намагалися заборонити.
Як вбачається зі старих газетних публікацій, перша офіційна футбольна команда в Рівному з’явилася в 1918 році на базі єврейського спортивного клубу “Маккабі”, засновником якого стала одноіменна єврейська профспілка. Першопрохідцями, які очолили футбольний рух на Рівненщині були відомі футболісти того часу М. Горнштейн і С. Гімберг.
Рівне — місто футбольне
Уже 20-і роки минулого століття ознаменувалися справжнім футбольним бумом у Рівному. А до кінця 30-х у місті налічувалося з десяток футбольних команд. Серед піонерів рівненського футболу були й військові. Команда Військового Клубу Спортового (ВКС), створена в 1922 році, була першою командою з Волині, яка достойно представила регіон у тодішній “вищій” лізі — класі “А”. Кістяк команди склали військовики піхотного та кавалерійського полків Рівненського гарнізону, командування якого усіляко заохочувало підлеглих до занять спортом. Задля поширення нового ігрового виду спорту (пілки ножної — польською) у військовому містечку навіть облаштували своє футбольне поле. Особливо доклався до цього командир 45-го полку стрільців прикордоння полковник Броніслав Пругар-Кетлінг, відомий своєю благочинністю та відданістю спорту.
Ще в 1921 році клуби Волинського регіону було допущено до змагань у межах Люблінської федерації. А вже в 1922 році футбольний клуб ВКС (Рівне) посів 2-е місце в першості воєводства, поступившись таким же військовикам з команди “Люблін”.
У 1925 році низкою перемог заявляє про себе ще одна рівненська футбольна команда — “Сокіл” одноіменного польського спортивного товариства. А в 1926 році — єврейський спортивний клуб “Гасмонея”, який став однією з найтитулованіших рівненських команд, і на долю якого випало чимало випробувань.
Футбол і політика — як забороняли “Гасмонею”
На зорі своєї слави одна з найуспішніших у майбутньому футбольних команд Волинського воєводства, що діяла при єврейському спортивному товаристві “Гасмонея”, зазнала репресій польської влади. Створене в 1918 році спортивне товариство “Маккабі”, під егідою якого існувала одноіменна футбольна команда, впало в немилість у польської влади. Діяльність клубу заборонили. Влада побоювалася, що через нестабільну політичну ситуацію спортивні організації можуть перетворитися на воєнізовані формування.
Не допомогли й хитрощі спортсменів — намагання створити буцімто нове товариство під назвою “Гасмонея”. Польська влада все одно намагалася “накопати” компромату проти клубу, прискіпливо вишукуючи усе нову інформацію щодо мети діяльності та політичної лояльності засновників “Гасмонеї”. Архівні джерела зберігають листування між інстанціями воєводського управління та відділом безпеки, де йдеться, що “на терені Волинського Воєводства встановилася така практика, що створювані євреями спортивні товариства мають загрожувати громадській безпеці, що, на думку пана Комісара Східних Земель, стало причиною відмови в їх легалізації…”. Дійсно, 13 березня 1923 року легалізацію “Гасмонеї” було скасовано. Лише під тиском єврейських громадських організацій, які зуміли переконати владу в аполітичності “Гасмонеї”, товариство в травні 1923 року отримало дозвіл на діяльність. Тоді ж дозволили створити й футбольну команду під такою ж назвою (фактично було відновлено команду “Маккабі”). Наприкінці 1923 року рівненська “Гасмонея” стала членом Люблінського футбольного округу й почала брати участь в іграх цієї ліги.
Перемоги “Гасмонеї”
Перші професійні тренери зі Львова прийшли до “Гасмонеї” (тоді ще “Маккабі”) у 1920 році. Тоді ж у клубі взялися за підготовку зміни — створили юніорську секцію. Заміна тренера та призов до війська кількох найсильніших гравців у 1923 році дещо послабили команду. Але в 1924 році тренувати рівненських гравців запросили колишнього футболіста знаменитої на той час австрійської команди “Хакоах” Шпунера, який швидко вивів команду в лідери на Волині. У період з 1928-го по 1939-й роки не було такого турніру, де “Гасмонея” не здобула б нагороду, причому тричі (1929, 1932, 1933 роки) — кубок Волині.
У справжнє футбольне свято для міста перетворився в 1934 році товариський матч “Гасмонеї” з чемпіоном австрійської футбольної ліги клубом “Хакоах” з Відня, який приїхав до Рівного. “Гасмонеївці” перемогли австрійців з рахунком 4:3. Тодішні газети писали, що на матч прийшли майже 20 тисяч вболівальників. У цьому ж році “Гасмонея” представляла Волинь на змаганнях польської Вищої футбольної ліги. Це був єдиний єврейський клуб у Польщі, що брав участь у такого рангу змаганнях.
У 1936 році в Рівному змагалися футбольні клуби польського товариства “Маккабі” з Варшави, Кракова, Вільно, Львова, Рівного. “Гасмонея” — знову переможець. Тріумфальні традиції дорослої “Гасмонеї” в 1937 році продовжила юніорська команда клубу.
Здобувши кубок Волині, вона представляла наш регіон на чемпіонаті в польському місті Козінці, де була єдиною єврейською командою.
На 20-річний ювілей “Гасмонеї” у 1938 році єврейська громада Рівного організувала пишні урочистості. Сотні гостей прибули до Рівного з різних куточків Польщі. На стадіоні клубу влаштували карнавал, який продовжили дефілядою центральною вулицею міста. Затим урочистості тривали в театрі Зафрана. До ювілею команди було випущено книгу “Ж.К.С. (Жидовскі клуб спортови, – польською) “Гасмонея”, в якій розповідали про історію клубу. Власне це була книга не лише про футбольну команду, а й про діяльність спортивного товариства “Гасмонея” (раніше “Маккабі”), в складі якого працювали й секції боксу, гімнастики, велоспорту, легкої атлетики, хокею.
Не лише м’яча ганяли, а й стадіони будували
Ще в 1924 році товариство “Гасмонея”, залучивши кошти єврейської громади, побудувало за містом стадіон. У 1927 році із розширенням діяльності товариства постало питання нового, більшого стадіону. Було придбано землю під будівництво, але з’яcувалося, що ця ділянка не підходила для таких потреб і від неї відмовилися. У 1932 році правління товариства уклало багаторічний контракт на землю з власником міста князем Любомирським і на кошти єврейської громади Рівного побудувало новий стадіон поруч зі зруйнованим князівським палацом. На старовинних світлинах стадіон “Гасмонеї” був на фоні величної споруди палацу.
Через болото до стадіону проклали дорогу. Трибуни були дерев’яні. Головна вміщувала кілька тисяч глядачів. У 1937 році усередині трибуни облаштували приміщення для спортсменів на 500 осіб. Рівненська “Гасмонея” — єдиний серед тогочасних єврейських спортклубів, який не лише мав власний стадіон, а й утримував його на кошти клубу. Узимку на ньому влаштовували ковзанку. Хокейний клуб також тренувався на цій льодовій арені.
Загалом у районі сучасного стадіону “Авангард” у 30-ті роки минулого століття товариство “Гасмонея” облаштувало ціле спортивне містечко не лише зі стадіоном та міні-футбольними полями, а й навіть з тенісними кортами, волейбольними майданчиками. На вулиці Замковій розміщувалися гімнастичний та боксерський зали товариства.
У плані розбудови міста від 1938 року магістрат за погодженням з князем Любомирським планував осушити болото на місці колишнього палацово-паркового ансамблю і закласти там парк з різноманітними спортивними спорудами, проте…
Футбол по-радянськи
Шанувальники “Гасмонеї” тоді ще не знали, що рівно через рік, у вересні 1939-го, в місто увійдуть частини Червоної Армії, й на цьому завершиться славна історія рівненського футбольного клубу “Гасмонея”. Радянська влада прагнула назавжди стерти з історії міста будь-яку добру згадку про його польське минуле, насаджуючи нові ідеологічні догми. Директивою “згори” усі спортивні організації та клуби міста було ліквідовано. На їх місці з’явилися спортивні товариства, які існували на той час у СРСР — “Динамо”, “Спартак”, “Локомотив”.
У 1940 році з найкращих рівненських футболістів (тих, які залишилися в місті й вціліли від репресій) було створено команду “Спартак”. У кубку України в тому ж році команда дійшла до 1/8 фіналу. У 1941 році, за десять днів до нападу Гітлера на СРСР, до Рівного уперше завітало київське “Динамо”. У цьому матчі за “Спартак” грав видатний уже на той час футболіст, якого місцеві шанувальники називали рівненським Пеле, Леонід Молчановський. Попри запеклу боротьбу, рівняни з киянами зійшлися на мирову — 3:3. Далі історію рівненського футболу перервала війна.
Ця публікація — лише фрагмент величезної футбольної історії Рівного, в якому згадали тих, хто її починав. А футбольне минуле нашого міста, багате на славні імена, перемоги і поразки, ще чекає на своїх дослідників.
P. S. У Рівненському краєзнавчому музеї діє виставка, присвячена 100-річчю рівненського футболу.
Фото з Національного цифрового архіву Польщі, Держархіву Рівненської області, фондів РОКМ, сімейних архівів родин Молчановських і Лисенко.
Загрузка...