Спеціально до міжнародних днів туризму РівнеРетроРитм розшукав цікаву інформацію про те, які ж місця на сучасній Рівненщині, а тоді у Волинському воєводстві, були туристично привабливими 80 років тому.
У тогочасних рекламних проспектах про відпочинок на території Волинського воєвдста писали, що тут надзвичайно гарна природа, багато атракцій для туриста, а тутешні краєвиди милують око, змушуючи повертатись сюди знову і знову. Утім, туристів на Волині порівняно з іншими воєводствами було небагато. Основна причина низької відвідуваності, як виявилося, далека відстань. Тоді Волинське воєводство було східним кордоном Речі Посполитої. Тому не всі хотіли втрачати час на дорогу, їхати тисячу кілометрів, якщо щось подібне було під боком. Але рекламодавці туристичної галузі задля приваблення найвибагливіших відпочивальників створили ексклюзивний маршрут під назвою “Літня імпреза на Східних Землях”.
До слова, в путівнику по воєводствах тогочасної Польщі, Волинське воєводство станом на 1938 рік представлено лише чотирма повітами, а саме Луцьким, Костопольським, Кременецьким і Рівненським. І найбільше відпочинкових місць якраз припадало на два повіти, території яких нині входять до сучасної Рівненської області. Ідеться про місцевості, де всі охочі могли не лише знайти собі будинок, віллу, чи кімнату для відпочинку на вихідні або на триваліший період, а й гарно провести час. Тобто мова йде не про стандартні санаторії чи курорти. Найбільше таких місць відпочинку 80 років тому було в Костопільському повіті. І першою згадана місцевість Гута Степанська.
Сюди можна було доїхати і залізницею, проте потім кілька кілометрів треба було ще добиратись від Рафалівки. Для кращого сполучення постійно курсував рейсовий автобус. До послуг туристів тут були лікувальні глини. Гості могли селитись в будинках відпочинку, поряд до їх послуг були басейни для купання. Також в Гуті Степанській було збудовано сім комфортабельних пансіонатів, в яких можна було розмістити 200 гостей. Кімнати лише на дві особи. Ціна за добу становила 3 злотих. Якщо хотілось екзотики, то ласкаво просимо до сільських хат, які також здавали в оренду, їх було 25. Увесь будинок можна було орендувати за 25 злотих на добу. У Гуті був ресторан, пять продуктових магазинів, своя пекарня.
Другий пункт — село Колонія, де туристам пропонували відпочинок на річці Горинь.
Тут діяв облаштований пляж. Охочим пропонували прогулянки сосновим лісом. Ціна за проживання в місцевих будинках становила 3-5 злотих за одне місце. У селі Адамівка туристам пропонували відпочинок на річці Случ та в сосновому лісі. Проживання в місцевих тут вартувало 25-30 злотих на місяць з особи.
Мальовнича місцевість поблизу Губкова також належала до туристичних родзинок краю.
Але доїхати сюди можна було лише на конях, бо кінцева автобусна станція в 1938 році була біля села Любвіполь. Саме сюди ходив рейсовий автобус з Рівного. Сюди туристи приїздили навіть для того, щоб просто помилуватись неозорими полями азалій, які оточували кам’янисті береги річки Случ та руїни Губківського замку.
Проживання в місцевих хатах вартувало 5-10 злотих з особи за добу. Гості могли скористатись послугами двох місцевих продовольчих магазинчиків, де продавали все необхідне.
Куди ж можна було поїхати відпочити в тогочасному Рівненському повіті? Першим згаданий пункт Юридика-Новостав, який відносився до гміни Клевань. Тут пропонували відпочинок на річці Стублі в оточенні корисних соснових лісів. “Впорядкований парк-ліс до послуг туристів”, – так писали про це місце відпочинку. Парк-ліс простягався на 200 гектарів. Тут можна було позасмагати на пляжі, пограти в спортивні ігри на облаштованому стадіоні, з’їсти тістечко з кавою в місцевій затишній кав’ярні. Щорічно сюди на відпочинок приїздило близько 4 тисяч туристів. У містечку Клевань до послуг відпочивальників були комфортабельні вілли, кілька з яких розташовувались просто посеред лісу, така собі екзотика. Ціна за помешкання становила 20 злотих за добу.
За 11 кілометрів від Рівного можна було відпочити в селі Решуцьк. Тут було кілька облаштованих пляжів для засмагання. Купатись можна було в місцевій річці Горинь. Ціна з особи становила 10-15 злотих. У зоні відпочинку були кафе, магазини, можна було скористатися послугами лікаря.
Ще одна цікава місцина, яка приваблювала туристів — село Олександрія.
Облаштована інфраструктура сприяла притоку відпочивальників, які в літній сезон приїздили сюди масово. Облаштований усім необхідним пляж на березі Горині, спортивні майданчики, магазини, пекарні — усе до послуг туристів. Помешкання можна було винайняти за 10-15 злотих з особи за ніч.
Ось такі туристичні послуги і літній відпочинок на Рівненщині пропонували в рекламних проспектах міжвоєнного періоду.
Джерело фото: Biblioteka Narodowa
Загрузка...