Хоч домінуючий на сьогодні історичний наратив може навіяти думку, що жінок у минулому не існувало, але вони були! Подекуди навіть дуже близько до чоловіків, а може, Боже упаси, навіть тими керували. Принаймні, у статусі неформальних радників, або “чорних кардиналів”. В історії українських земель подібних прикладів вистачає.
В окремих родах така традиція навіть мала тяглість й передавалась від покоління до покоління. Взяти, навіть, родину короля Яна ІІІ Собеського. По-перше, про нього часто згадують разом із його дружиною – Марією Казимирою. По-друге, саме відомих діячок в його родині дійсно вистачало. Це і Реґіна Жолкевська, яка вправно управляла Жовквою в часі походів свого чоловіка, гетьмана Станіслава Жолкевського. Це і Софія Данилович, яка, по суті, виростила Яна ІІІ. Також Теофілія Собеська, що стала надійним плечем для свого чоловіка, Якуба Собеського. Була такою і Катерина з Собеських Радзивіл, сестра Яна ІІІ Собеського. Фігура не надто відома, але цікава й варта уваги.
“Яніна” з Золочева
Жінка освіту здобути може, але чи це потрібно? Такою фразою можна означити першу половину життя Катерини Собеської, сестри короля Речі Посполитої Яна ІІІ й дружини представників інших впливових родів цієї держави – Заславських та Радзивілів. Катерина Собеська народилася 7 січня 1634 року у Золочеві, в шляхетській родині Собеських, гербу “Яніна”. Пізніше Собеські перебралися до Жовкви й виховувалась та виростала дівчинка саме в цьому містечку, у місцевому замку. Зі свідчень її сповідника, єзуїта Станіслава Бєліцького, виникає враження про не надто хорошу освіту Катерини Собеської. Останнє не виглядає дивним у світлі загальних тенденцій жіночої освіти в той час. Тим більше, що дівчину, разом із молодшою сестрою Анною, виховувала вдома матір – Теофілія Собеська, відома схильністю до аскетизму й релігійного традиціоналізму. Не виключено, що героїню цього тексту взагалі готували до чернечого життя, що було перервано неочікуваною смертю батька. Відтак незнанням іноземних мов або необізнаністю з античною поезією тут не здивуєш! Добре, що читати й писати своїх доньок Теофілія Собеська навчила – для Катерини це стало справжньою пристрастю й розрадою наприкінці життя.
Характерно, що рівень освіченості доньок Собеських дуже контрастує з тим самим у синів – Марек та Ян Собеські здобули хорошу освіту у Кракові, що розвинули під час мандрівок німецькими, нідерландськими, англійськими та французькими землями. Особливого значення вихованню та освіті своїх синів, що не надто їм допомогло, надавав король Ян ІІІ Собеський – навіть програму спеціальну розробив. Відтак дивно, що Катерина Собеська ґрунтовної освіти не здобула. Врешті, це не стало завадою, аби ще за життя її називали “мудрою”.
Коли стріли Купідона цілять лише в серця магнатів
Уже в юному віці Катерина Собеська заглядалась на “правильних” кавалерів. Так, її симпатією став не хто-небудь, а князь! Дмитро Юрій Вишневецький, знаний політик і урядовець, представник славного роду й володар немалих статків, вихованець самого Яреми Вишневецького. Однак, чоловіком Катерини став інший магнат і казковий багач, також князь і нащадок Острозьких Владислав Домінік Заславський. Останній був значно старшим за дівчину і все вказує на те, що думкою Катерини, з цього приводу, ніхто особливо не цікавився. Це був той випадок, коли мама, в даному випадку Теофілія Собеська, “краще знає”. Як наслідок, скандал. Весілля гуляли у Львові, в 1650 році. З огляду на те, що Вишневецькі мали амбіцію відбити наречену, а Заславські були в повній бойовій готовності й очікували можливого нападу, це весілля нудним не було точно. Озброєних до зубів там було не менше, ніж п’яниць. А далі ще цікавіше – у кінці лютого гуляли весілля, а вже в березні Катерина Собеська народила сина. Того назвали Александр Януш, але від кого він – можна лише здогадуватись. Врешті, Дмитра Юрія Вишневецького також не відпустили просто так – у 1671 році він став чоловіком Теофілії Людвіки, доньки Катерини Собеської та Домініка Заславського. Де початок цієї нитки? Я вже заплутався, тому йдемо далі!
5 квітня 1656 року у Старому Селі помер Домінік Заславський. Тепер вже без порушення протоколу й церемоніалу, Катерина з Собеських виходить заміж вдруге – її обранцем став литовський урядовець Михайло Казимир Радзивіл. У м. Дубно між ними було укладено шлюбний контракт, у Старому Селі брали шлюб, а у Львові гуляли весілля. Відтак, разом із другим чоловіком, Катерина Собеська ставала справжньою богемою: була учасницею урочистостей з нагоди коронації двох монархів Речі Посполитої – Міхала Корибута Вишневецького і Яна ІІІ Собеського, свого брата. У 1677 – 1678 рр. вони побували на італійських теренах: Венеція, Рим і ін. На зворотньому шляху ще й Відень відвідали. Свою публічність Катерина Радзивіл розбавляла благочинною діяльністю – фундувала будівництво або ж відновлення декількох сакральних об’єктів (до прикладу, підтримувала костел єзуїтів у Несвіжі, домініканців у Жовкві і ін.). Своєю щедрістю не хвалилась, намагалась тримати це в таємниці.
Несвіж. Остання подорож
Після смерті Михайла Радзивіла Катерина Собеська поперемінно проживала у Жовкві, Варшаві та Яворові. Наприкінці життя важко хворіла, тому знаходилась і у монастирі – в Варшаві. Там, чи не вперше, ірландський лікар Б. О’Коннор встановив для неї правильний діагноз. Однак, Катерину Собеську це не врятувало – вона мала цілий букет болячок, які лікуванню не надавались. Незадовго померла. Її нутрощі було поховано у костелі єзуїтів у Варшаві, а труну з тілом, після урочистостей, організованих її другим сином, Каролем Станіславом, поклали до крипти костелу єзуїтів у Несвіжі. Між усім іншим, Катерина з Собеських Радзивіл народила аж десятеро дітей. Більшість з них померли рано і тільки двоє пережили її.
Євген Гулюк
Використані джерела:
- Махун С. Останній ривок до слави Речі Посполитої. Ян ІІІ Собеський: “Віденський тріумфатор” і рятівник Європи // Дзеркало тижня, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zn.ua/ukr/HISTORY/ostanniy-rivok-do-slavi-rechi-pospolitoyi-280130_.html
- Flisiński J. Katarzyna z Sobieskich (1634 – 1694), księźna Radziwiłłowa (cz.1) // Słowo Podlasia, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.slowopodlasia.pl/wiadomosci/3688,katarzyna-z-sobieskich-1634-1694-ksiezna-radziwillowa-cz-i
- Flisiński J. Katarzyna z Sobieskich (1634 – 1694), księźna Radziwiłłowa (cz.4) // Słowo Podlasia, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.slowopodlasia.pl/wiadomosci/3922,katarzyna-z-sobieskich-1634-1694-ksiezna-radziwillowa-cz-iv
- Widacka H. Katarzyna z Sobieskich Radziwiłłowa, siostra krόla // Muzeum Pałacu Krόla Jana III w Wilanowie, 2007 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.wilanow-palac.pl/katarzyna_z_sobieskich_radziwillowa_siostra_krola.html