Яких тільки мундирів не бачило Рівне за свою історію! Були тут і солдати шведського короля Карла ХІІ, вилискували дорогоцінними строями яничари князя Любомирського, крокували рівненською бруківкою піхотинці царської Росії, гарцювали на баских конях польські улани… Своєрідним музеєм військової минувшини Рівного під відкритим небом є комплекс військового містечка, який, хоч і …
Конкурс з грошовим призовим фондом оголосила команда проекту “Таємничі підземелля Рівного”. Його результатом має стати ідея для логотипу майбутнього атракційного об’єкту, який планують облаштувати в парку імені Тараса Шевченка. Як відомо, на місці розкопок підземної частини палацику на колишньому князівському фільварку “Гірка” мають побудувати сучасний туристично-розважальний об’єкт у вигляді квест-кімнат. …
Усе менше в Рівному старовинних колоритних будинків. Їх зносять, коли виправдано, а коли й не дуже. Інколи вони самі “помирають” повільною і мученицькою смертю, роками жахаючи своїм виглядом перехожих. Нерідко це повільне згасання — наслідок аж ніяк не природнього процесу. Тема старих будинків не нова для Рівного. Дискусії між прихильниками …
Рівняни були серед перших на теренах міжвоєнної Волині, хто почав грати у хокей на льоду. Хоча великої хокейної слави наше місто не зажило, однак історія появи цієї захоплюючої гри на території нашого краю привідкрила ще одну цікаву сторінку минувшини Рівного.
Після Другої світової Рівне почало поступово змінюватися. У повоєнні 1940-і воно вже не було тим затишним провінційним містечком, яким було за Польщі, але ще й не стало цілком радянським.
Її, 18-річну дівчину, доля привела з Луганщини до Рівного в далекому 1960-у. Її творча душа довго шукала способу самовираження, аж доки вона одного разу не побачила, як на полі квітне блакитний поліський льон.
…Одні називали їх “бандерівцями” і показували дулі, інші — вітали і зі сльозами на очах цілували синьо-жовті прапорці… Двадцять дев’ять років тому рівняни долучилися до наймасштабнішої всеукраїнської акції — ланцюга єднання “Українська хвиля”. Про незабутні враження розповідають учасники.
(Уперше опубліковано 22.01.1916. Оновлено) Військовий салют і випускання в небо голубів — так пишно в давнину в Рівному відзначали свято, що завершує різдвяний цикл. Про ті події нині можна дізнатися хіба що зі спогадів старожилів. А ще — гортаючи сторінки старих місцевих газет.
Як тільки в радянській Україні не намагалися викорінити віковічні традиції новорічно-різдвяних свят, але з цього нічого не вийшло. А так звані нові радянські свята і обряди, якими з усих сил влада намагалася замістити релігійні традиції, здебільшого так і залишилися на папері. Утім, відзначення релігійних свят в радянській Україні загрожувало серйозними …
Новорічно-різдвяні свята в давні часи, як і нині, були сповнені не лише мрій і очікувань, а й усіляких пригод — приємних, і не дуже, — про які потім їх учасники згадували мало не цілий рік. Чимало інформації про те, як гуляли наші земляки в давнину, міститься в архівних матеріалах і …
У давнину рівненські католики не лише дбали про своє святкове різдвяне дозвілля, а й допомагали влаштувати свято нужденним містянам. Завдяки чому рівненська дітвора з бідних родин і сиротинців також могла відчути дух і смак величного свята.
Сьогодні він — раритет і предмет гордощів колекціонерів, а ще — дорога серцю сімейна реліквія. А якихось кілька десятиліть тому без нього не обходився жоден передноворічний ярмарок не лише в Україні, а й у багатьох куточках СРСР. Щороку тисячі рівненських Дідів Морозів “виходили” з воріт підприємства на вулиці Мазепи (за …
