Рівне 1940-х: місто в чорно-сірих тонах

Після Другої світової Рівне почало поступово змінюватися. У повоєнні 1940-і воно вже не було тим затишним провінційним містечком, яким було за Польщі, але ще й не стало цілком радянським.

Рівне 1940-х

Другого лютого 2019-го минає 75 років з дня визволення Рівного від німецької окупації. Як це відбувалося, і що було потім, нині можна дізнатися з різних джерел. Писав про це і РівнеРетроРитм. Ця публікація — не про звитягу визволителів, не про труднощі повоєнної відбудови і репресії, і навіть не про те, як цілі ешелони приїжджих партгоспноменклатурників перетворювали Рівне на звичайне радянське місто, викорінюючи національну свідомість і патріотизм у його мешканців. Про цю трагічну сторінку нашої історії вже написано чимало. Хочеться просто помандрувати, нехай і віртуально, містом далеких повоєнних років, вдивитися, де це можливо, в обличчя перехожих, які випадково потрапили в об’єктив, розгледіти кожну вуличну деталь міста, якого вже давно немає.

Майбутня Театральна площа, в очікуванні маршу військових 9 травня 1945 року
Місто ще в руїнах, а рівняни вже зайняті мирними справами — змагання велосипедистів
Рівне, 1940-і
Сквер на розі Сталіна-17 Вересня (сучасних Соборної-Чорновола)

Благо, що таку подорож можна здійснити за допомогою віднайдених фотографій того часу. Вони — чорно-біло-сірі. Вочевидь, як і життя нашого міста в ті роки. Коли руїни були не лише на вулицях міста, а й у душах багатьох наших земляків, чиї життя і долі понівечила безжальна репресивна машина нової влади.

Вид на майбутню Театральну площу з вулиці Пересопницької
У центрі післявоєнного Рівного
Магазини на центральній вул. Сталіна

Звісно, були в тодішніх рівнян і свої радощі. У когось — що не приїхав вночі чорний “воронок”, хтось радів від того, що нарешті скасували продовольчі картки, а хтось і плакав від того, що грошова реформа 1947 року зробила їх втричі біднішими. Корінні рівняни бідкалися тим, що до війни, простуючи вулицею, вони раз у раз віталися зі знайомими, а в повоєнні роки на вулицях ставало дедалі більше незнайомих облич. Хтось із приїжджих “відрядженців” радів, що на новому місці його одразу поселили в добротний, з усіма меблями будинок. Дарма, що справжні господарі оселі вирушили в примусове і зовсім неблизьке “відрядження”… А значна частина мешканців мусила вдовольнятися “комуналками”, бараками, напівпідвалами — це був чи не основний житловий фонд повоєнного Рівного.

Це цікаво  Янова Долина — між розквітом і трагедією. Містечко, якому дивувалися навіть у Європі
Цікавий будинок у стилі цегляної архітектури
У колишньому приватному готелі — готель радянський
Рівне 1940-х

Утім, чорно-біло-сіре місто жило своїм життям, оговтуючись від війни, налагоджуючи побут і благоустрій. Багато будівель, сакральних споруд, і просто звичайних будинків старовинної архітектури, яким пощастило вціліти і які нині могли б стати туристичними родзинками Рівного, не дожили до наших часів. І часто зовсім не тому, що були в аварійному стані, а тому, що заважали радянському “благоустрою”. Багато з цих споруд залишилися нині тільки на фото, і навіть місця їх знаходження подекуди встановити складно. Можливо хтось упізнає в цих світлинах добре знайомі для себе місця…

Ресторан «Весна», за окупації — «Дойчегоф». Знаходився на розі сучасних Соборної і Сагайдачного
Аптека поруч із головпоштамтом на вул. Сталіна (Соборної)
Та ж аптека біля головпоштамту

Деякі з цих будинків все ж таки ще збереглися в старих кварталах, але поборники склобетонних забудов уже “точать” на них зуб, називаючи халабудами і закликаючи до нещадного знесення… Утім, чомусь здається, якби ці “халабуди” вдалося зберегти в пристойному стані, то сучасне Рівне мало б набагато привабливіший туристичний вигляд.

Так у 1940-і виглядав будинок, що навпроти Свято-Воскресенського собору, зберігся донині
Рейсовий автобус до Києва на вулицях повоєнного Рівного
Радянська соціальна реклама на стінах магазину

У кінці 1940-х на початку 1950-х років у місті з’явилися й новобудови — школа №5, гастроном “Ровно”, житлові будинки з магазинами на перших поверхах в районі базару. У 1949 році почала діяти дитяча залізниця.

Новобудова 1940-х, будинок поруч із гастрономом «Ровно». Щоправда, самого гастроному ще немає
Новобудова 1948 року — гастроном «Ровно»
Новозбудована школа №5
Школа №5
Рівненська дитяча залізниця

Цікаво роздивлятися світлини повоєнних магазинів. Розташовувалися вони здебільшого в тих же приміщеннях, які в довоєнні часи належали приватним власникам. Ті ж прилавки і полиці, ті ж вітрини і навіть вхідні двері. У так званих кооперативних чи комерційних магазинах товарів не бракувало, а в державних — напівпорожні полиці.

В одному з післявоєнних магазинів Рівного
А колись у цьому приміщенні був приватний магазин

Натомість практично в кожній вітрині і всередині торгових закладів у обов’язковому “асортименті” портрети Леніна і Сталіна.

Післявоєнний асортимент кооперації
Серед напоїв, сірників і чаю — без вождя ніяк
Вождь у вітрині — обов’язково
У дитячому садку без вождів також ніяк
Магазин Рівненського «Коопторгу»

Носіння вождів і радянської символіки було обов’язковим і під час так званих парадів — добровільно-примусових масових демонстрацій.

Першотравневий парад, 1947 рік
Першотравень, 1949 рік

І ще трохи Рівного 1940-х, міста, якого вже немає.

Це цікаво  Таємниці забутого палацику в Урвенні
Будівля навпроти сучасного парку ім. Шевченка, в якій в повоєнні роки був Будинок культури і народної творчості
Виїзна торгівля в парку ім. Шевченка, 1947 рік
Міський відділ міліції
Тут засідала міська рада і виконком (будинок був трохи вище нинішнього ЦУМу по сучасній Соборній, не зберігся до наших днів)
Цікаве сусідство: магазин спорттоварів «Динамо» і «Чайна»
Випускники 1948 року однієї з сільських шкіл на Рівненщині у вишиванках. У Рівному в ті часи на таке навряд чи наважилися б

Джерела фото: РОКМ, ДАРО, особистий архів автора

Оцініть будь-ласка публікацію
(Поставлено оцінок: 9, середня: 4,56)
Загрузка...