…У пам’яті маленької Ади назавжди закарбувався образ її батька з прощальним сумним поглядом. Одягнутого в дубляний кожушок посеред теплої осінньої погоди, його забрали з дому незнайомі чоловіки… Це був “золотий” вересень 1939-го. Тоді назавжди закінчилося безтурботне дитинство доньки останнього рівненського князя. За радянських часів титулованих осіб згадували виключно як визискувачів …
Історія рівненської фотографії має ще одну цікаву і незаповнену сторінку — вуличні фотографи. Їхні імена практично невідомі сучасникам, хоча зроблені ними світлини яскраво розповідають нам про минувшину міста. Виявляється, щоб робити світлини з міських вулиць недостатньо було просто мати фотоапарат… Серед багатющої фотографічної історії Рівного особливе місце посідає історія вуличної …
За меланхолійну вроду її називали польською Гретою Гарбо. Їй пророчили успішну кар’єру танцівниці, але вона стала однією з найяскравіших зірок польського передвоєнного кіно. Війна викинула її з професії… Відкинула далеко від тих місць, де малям вона вперше ступила на землю — диво-дівчинка з містечка Варковичі. Серед багатьох імен наших земляків, …
Вони познайомилися на Рівненському радіовузлі, куди одразу по війні обоє прийшли працювати. Радіовузол тоді розміщувався на вулиці 17 Вересня (зараз Чорновола, 17-А). Між ними була різниця в 20 років. І не дивно, що перше знайомство відбулося саме тоді, хоча з дитинства вони мешкали в Рівному в районі Грабника. Вочевидь, до …
На старому рівненському кладовищі, що на вулиці Дубенській, поруч із Свято-Миколаївською церквою є гранітний надмогильний пам’ятник, на якому ледь читається напис, а втрачений невідомо коли хрест добрі люди замінили на новий, металевий. У цій могилі з 1911 року покоїться прах генерал-майора російської імператорської армії Андрія Миколайовича Кривошеєва, чиї останні роки …
Чудова піаністка з абсолютним слухом, загадкова одинока жінка… Вона приїхала до Рівного в повоєнні роки і поселилась у будинку на старовинному Грабнику. Вишукані манери і освіченість, вільне володіння французькою наводили на думку про її непросте походження.
Вони були генералами трьох різних армій, трьох різних епох і різних держав. Кожен з них сумлінно виконував свій офіцерський і військовий обов’язок, відповідно до канонів тієї держави, якій служили. А завершився їх земний шлях на старовинному рівненському кладовищі.
У Рівному додалося меморіальних місць. Тепер рівняни знатимуть, що ім’я всесвітньо відомого диригента і композитора, автора оскароносної “Вестсайдської історії” Леонарда Бернстайна напряму пов’язане з нашим містом.
У цієї особливої уродженки міста Рівного цікава і трагічна доля. Народжена аристократкою, вона закінчила свій земний шлях серед бруду і злиднів в’язниці в далекому російському місті.
Рівняни поважного віку, які були частими відвідувачами старої міської аптеки № 3, що й нині розміщується на Соборній, 189, пам’ятають струнку біляву привітну жінку, яка довгий час працювала там касиром. Їй було вже чимало років, але вона все продовжувала працювати. І мало хто здогадувався, що була ця жінка в минулому …
В енциклопедичному довіднику “Митці Рівненщини” (1997 рік) поміщено інформацію про Пелагею Наумівну Толсту-Молчановську (1884-1977) – актрису і співачку, красуню з чудовим сопрано, яка зіграла чимало провідних ролей у виставах у складі трупи театру Благородних зборів у Рівному.
Коли основним носієм інформації в наших домівках було радіо, яке ми називали “брехунцем”, і знали усі програми, які воно нам дарувало, особливо чекали на трансляцію музичних програм, де звучали улюблені пісні і мелодії. Пам’ятаю, як часто диктор оголошував: “Грає естрадно-симфонічний оркестр Українського телебачення і радіо під орудою Ростислава Бабича”.
