“А ти сьогодні ідеш на “мєтри?” – таким запитанням з’ясовувала молодь 1970-х плани одне одного на вечірнє дозвілля. Одним із рівненських феноменів не таких і далеких 1970-х років була так звана стометрівка, або, як її називала в ті часи рівненська молодь, — “мєтри”.
Її називають нав’язливою, неоковирною, набридливою, агресивною, іноді — неправдивою і маніпулятивною… Реклама нині всюди. І як без неї обходилися якихось 100 років тому? Утім, виявляється, що й тоді реклами було чимало. Щоправда, вимоги до її розміщення були суворіші.
Усе менше залишається свідків жахіття голодомору 1932-1933-го років. Навмисно створене волею недолугих керівників, воно обернулося трагедією для цілого українського народу. Рівнянка Марія Чередник добре пам’ятає те лихо, бо пережила його особисто.
Біженці, корупція і бездіяльність армійського керівництва, як і патріотизм місцевих благодійників та милосердя простих мешканців краю — усе це було актуальне й 100 років тому. Долю прифронтового міста сповна спізнало Рівне під час Першої світової війни.
У цю моторошну місцину, попри її романтичну назву — Сосонки — одинокий перехожий не наважиться прийти навіть удень. Аура цього місця, яке називають рівненським Бабиним Яром, і через десятки років після трагедії навіває жах. Тут відійшли у вічність безвинно убієнні понад 17 тисяч мешканців Рівного.
Взуття і одяг, будматеріали і меблі, продукти харчування і дитячі іграшки — такий асортимент продукції випускали в повоєнному Рівному так звані кустарі, тобто, як нині сказали б, приватні підприємці. Радянській владі нікуди було дітися (адже економіка лежала в руїнах), й вона змушена була, щоб забезпечити життєдіяльність населення, дозволити працювати “приватникам”.
Минуло 123 роки відколи в Рівному було освячено новозбудований Свято-Воскресенський кафедральний собор. Хоча російському імператору, який ішов до місця закладення майбутнього храму, дорогу встеляли квітами, подальша доля самого собору була не такою радісною. Про найцікавіші факти з історії головного православного храму Рівного — далі. За свою понад сторічну історію Свято-Воскресенський …
Пудові кавуни, вирощені місцевими аграріями, краєвиди міста з височини морського маяка, джаз із Європи, стрибки з парашутом — це Торги Волинські в Рівному.
Сімдесят дев’ять років тому, 17-го вересня 1939 року в Рівне увійшли вояки Червоної Армії, своїм приходом назавжди змінивши подальшу долю мешканців нашого краю.
Російському імператору, який ішов до місця закладення майбутнього Свято-Воскресенського собору, дорогу встеляли квітами. І в ті далекі часи місцеве чиновництво добре розумілося на тому, як треба годити сановитим особам.
Двадцять п’ятого серпня 1991-го року “без шуму і пилу”, але при багатотисячному зібранні рівнян на головній площі міста було демонтовано бронзового вождя світового пролетаріату.
Виявляється, аферисти і шахраї минулого можуть легко дати фору сучасним пройдисвітам. На гачок “апологетам” “стонадцятого” способу відносно чесного відбору грошей потрапили мешканці Рівного й області в далекі 30-і роки минулого століття.
