Експозиція “Колишня в’язниця”: на Рівненщині вдалось ідентифікувати трьох арештантів, які сиділи у камері НКВС

На Рівненщині по написах на стінах вдалось ідентифікувати трьох арештантів, які сиділи у підвалах колишнього відділу народного комісаріату внутрішніх справ у Здолбунові. Двоє з них були двоюрідними братами. Історії життя чоловіків увійдуть до експозиції “Колишня в’язниця”.

Проєкт планують презентувати в середині вересня у Здолбунівському краєзнавчому музеї. Написи, видряпані на стінах підвалу понад 80 років тому — це прізвища, ініціали, дати, палички-позначки днів у тюремній камері. Загалом їх виявили понад пів сотні.

Про експозицію та підземелля в’язниці, Суспільному розповів виконувач обов’язків директора Здолбунівського краєзнавчого музею Олександр Чижевський.

Робота над експозицією

З його слів, у липні 2024 року у музеї почали працювати над створенням експозиції “Колишня в’язниця”. Концепція проєкту передбачає переобладнання підземельних приміщень, які з 1903 по 1954 роки використовувались як тюремні камери. Загальна площа підземель — більше ніж 200 квадратних метрів.

“В січні ми створили план експозиції, концепцію та втілюємо її у життя. Наша мета — по-перше, показати історію будівлі і в’язнів, які там сиділи. По-друге, ця в’язниця буде про переосмислення терору, його сутності, чому важливо про нього пам’ятати та не допустити знову”, — додав музейник.

Олександр Чижевський зазначив, що у 2023 році при реставруванні та відкопуванні підземелля в одній із камер утримання під шаром шпаклівки натрапили на написи, які залишили в’язні:

“Для нас важливо зараз знайти не тільки людей, які залишили свої прізвища в камері, але і тих, хто потенційно міг в ній сидіти. Також їхніх родичів, які могли б розповісти нам історію свого батька, матері чи бабусі”.

Слова Богдана Лепкого на стіні тюремної камери. Суспільне Рівне

Як ідентифікували в’язнів

Музейник розповів, що ідентифікацією в’язнів займається громадська організація “Після тиші”. За словами історика і голови організації Андрія Усача, вони проводять інтерв’ю з людьми, які пам’ятають події Другої світової війни та після неї.

“Ми займаємося тим, що шукаємо людей та записуємо їх спогади. Вони будуть використані в музейній експозиції. Також намагаємося знайти в їхніх сімейних архівах те, що може говорити про періоди нацистського і радянського насильства, які відбувалися в приміщенні, де зараз знаходиться музей”.

Андрій Усач додав, що наразі по написах на стінах вдалось ідентифікувати трьох людей — Михайла Дацюка, Івана Дацюка та Петра Скорого:

“В камеру попереднього утримання потрапляли люди найімовірніше зі Здолбунівського району. Ми знайшли, що серед репресованих був Михайло Єрофейович Дацюк з села Гільча Українська (Гільча Перша). Він був арештований двічі в 1944 і пізніше в 1949 році. Дві справи за ці роки зберігаються в Державному архіві Рівненської області”.

Також у Facebook громадської організації “Після тиші” вказано, що чоловік був ще заарештований 22 травня 1946 року.

Один із надписів на стіні. Суспільне Рівне

Історик поділився, що в архіві зберігались протоколи допитів Михайла та тих, хто з ним по цих справах проходив, свідки різних документів, які заповнювали групи НКВС. Також знайшли фотографію профілю чоловіка.

“Ми не знаємо, що з ним сталося пізніше. Очевидно він пережив табори, бо там була довідка, де він опинився. Ми почали шукати його рідних. Нам вдалося знайти і зв’язатися з його сином, який проживає в Здовбиці. Він розповів, що часто чув від батька історії тих часів, про репресії, те що відбувалося навколо них. Майже 99% збігалося з тим, що ми прочитали в архівах”, — розповів Андрій Усач.

Профіль Михайла Дацюка. Facebook “Після тиші”
Надпис на стіні “Міша Дацюк”. Facebook “Після тиші”

Також син Михайла Дацюка Юрій, показав його нагороди та фотографії.

“Біля напису, який він залишив на стіні в камері, напишемо про нього. Це буде історія реальної людини, яка його нашкрябала, коли перебувала там. Ми зараз вже знаємо, скоріш за все в грудні 1944 року був цей напис зроблений”, — поділився історик.

Михайло Дацюк разом з сином Юрієм Дацюком. Facebook “Після тиші”

Керівник ГО “Після тиші” зазначив, що разом з Михайлом Дацюком у в’язниці сидів його двоюрідний брат — Іван Дацюк:

Їх арештували разом у грудні 1944 року і вони знаходились в цій камері. Після цього їх відправили в Дубно. До останнього вони казали, що нічого не знають і ні з якими підпільниками не були пов’язані. Їхню провину не вдалось довести. Майже через дев’ять місяців їх звільнили. На скільки я знаю Івана Дацюка радянська влада вже більше не чіпала. У нас є контакт до його рідних, будемо у них пробувати також дізнатися більше. Михайло Дацюк ще двічі після цього потрапляв під арешт і останнього разу отримав десять років ув’язнення.

Андрій Усач зауважив, що третій ув’язнений Петро Скорий був жителем села Богдашів. Чоловіка засудили у 1944 році. Наразі організація чекає копію його справи та спробує зв’язатися з рідними та людьми, які його знали.

Це цікаво  “Еволюція посуду” від Рівненського краєзнавчого музею

Відкрити експозицію “Колишня в’язниця” планують в середині вересня, повідомив Олександр Чижевський.

Юлія ПАШКЕВИЧ

Суспільне Рівне

Оцініть будь-ласка публікацію
(Ще немає оцінок)
Загрузка...