Нотатки з подорожі Львівщиною: як стати туристично привабливим містом

Є в Україні місця, які стають справжньою туристичною Меккою. Сусідня Львівщина чи не одна з найбільш багатих на пам’ятки історії областей, до яких їдуть у будь-яку пору року тисячі туристів з усього світу.

Жовква, ратуша

До прикладу, містечко Жовква, центр району, розташоване за 25 кілометрів на північ від Львова і за 35 кілометрів від українсько-польського кордону. Тут мешкає в 17 разів менше населення, ніж у Рівному. Його площа у вісім разів менша від площі нашого міста. А цікавості до Жовкви в подорожнього в десятки разів більше, бо є що побачити. А ще Жовкву за архітектурною забудовою називають ідеальним містом.
Туристам у Жовкві — зелена вулиця
Звісно, слід бути об’єктивним щодо погляду на історичне минуле наших міст. Жовква — середньовічне місто, якому в 1994 році надано статус Державного історико-архітектурного заповідника. Він налічує 55 пам’яток світового, національного та регіонального значення. З 1998 року Жовква є претендентом на внесення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
У містечку всі пам’ятки розташовані неподалік одна від одної і практично мають вихід до головної Ринкової площі — великої і дуже зручної для перебування там великої кількості туристів і туристичних автобусів. З площі можна добре розгледіти архітектурну панораму куполів соборів і костелів, вежі замку, ратушну вежу, старі будинки, що тісно притулились один до одного.

Вид на ринкову площу з ратуші

Негода додала нашій подорожі колориту. Небо, що наче налягло на місто темними хмарами, які спустились із гір, що зовсім поруч, сипало долу дрібним літнім дощем. Він посилив особливе відчуття старого міста. Туристів тут зустрічає екскурсовод, що привітно посміхається з-під хвацьких вусів, у середньовічному одязі служителя замку, зі шпагою, в капелюсі. Це Віктор Заславський, який вже десять років знайомить гостей із містом-музеєм, хоча до цього жив на Дніпропетровщині.

Екскурсовод Віктор Заславський

Екскурсія пішохідна і тут це здійснити не проблема. Біля туристичних об’єктів рух транспорту обмежений. Згадаймо, що в Рівному власне не те що немає жодної пішохідної вулиці, а й пройти тротуарами з туристами немає жодної можливості через припарковані де кому заманеться автівки.
Храми старого міста
У Жовкві багато храмів різних конфесій, і кожен вражає по-своєму. Церква Пресвятого Серця Христового і монастир Різдва Христового — це культова споруда й обитель отців Василіян. Один з найцікавіших українських храмів, славний своїм стінописом, що поєднує біблійні мотиви з національно-історичними.

ЦеркваПресвятого Серця Христового і монастир Різдва Христового

Тут у настінних розписах святі в українських вишиванках, козаки, епізоди українських історичних подій. Національні українські мотиви — це творчість іконописця Юліана Буцманюка. До речі, такі розписи можна побачити і в церкві Святих Петра і Павла, що у селі Шпанів неподалік Рівного. У церкві Серця Христового перебувають мощі ранньохристиянського мученика святого Партенія, закатованого в Римі у 250 році. Про внутрішню і зовнішню красу цієї святині годі й казати, краще тут побувати.

Монастир і церква за часів радянської влади перетворили на катівні НКВС, храм зазнав нищення і повернутий вірянам лише в 1989 році, коли греко-католики вийшли з підпілля. Реставраційні роботи тут тривають і нині.
Пройшовши якусь сотню метрів, переступаємо поріг костелу Святого Лаврентія, спорудження якого завершилося в 1618 році. Цей 400-літній величний храм зберігає неймовірно цікаву історію. З ним пов’язано десятки славетних імен і подій — від його фундаторів і творців, князів Чарторийських і Радзивиллів, до короля Яна III Собеського. Готичні склепіння, мармурові статуї, вітражі, великий орган і крипта з саркофагами Жолкевських. Цей величний храм зазнав руйнації у 1946 році, коли його закрили і перетворили на склад мінеральних добрив. З поверненням святині вірянам у 1989 році почалося її відродження. Реставрацією костелу зайнялись польські фахівці завдяки коштам польської Фундації охорони пам’яток. І загалом Польща стала головним матеріальним вкладником у порятунок католицького храму.
Окрім того, що екскурсовод розповідає про меценатів і жертводавців, імена благодійників вписані на пам’ятній дошці. Добре б, щоб і в Рівному не лише залучали до благодійництва громаду, а й вміли подякувати благодійникам хоча б такими написами, вмонтованими в стіну.
Ратуша-музей
І ось екскурсовод запрошує усіх у мерію. Міська влада розміщується в історичній і архітектурній пам’ятці – ратуші, куди вхід туристам вільний. Звичайно вільний при умові, що ви придбаєте квиток вартістю 20 гривень, щоб, піднімаючись нагору головної вежі, ще й оглянути музей міста, який тут створено в оригінальний спосіб. Досить цікавий музей, креативний, хоча в оформленні начеб то й нічого особливого немає, проте… Експозиція, надзвичайно насичена оригінальними експонатами, які розміщені незвично для традиційного музею. Всі історичні періоди, які, на перший погляд, розміщені хаотично, але кожен предмет привертає увагу, несучи в собі цікаву інформацію. Велика кількість фотографій з підпис на звороті, листівки, карти, побутові речі й жодного тексту, етикеток. Щоправда, вміщені невеличкі гаджети, які в робочому режимі ілюструють тематичні відео.

Льотчик Нестеров і голос Шептицького
У музеї-ратуші чималий розділ присвячено відомому льотчику Петру Нестерову. Тому піонеру авіації, який у 1913 році першим виконав на літаку “Ньюпор-4” “мертву петлю” (замкнуту криву в повітрі по вертикалі), яку назвали “петлею Нестерова”. Це одне із славетних імен, яке пов’язує історію наших міст – Рівного і Жовкви. Адже відомо, що штабс-капітан Петро Нестеров був начальником корпусного авіазагону 3-ї авіароти. Авіазагін прибув до Рівного залізницею 8 серпня 1914 року. Того ж дня Нестеров зробив перший випробувальний політ з рівненського аеродрому, а на третій день, разом із спостерігачем штабс-капітаном Лазаревим вирушив у перший бойовий політ. Пізніше авіазагін Нестерова перебазувався на Дубенський аеродром.
Ціною власного життя 26 серпня 1914 року Петро Нестеров здійснив перший в історії авіації повітряний таран. Саме тоді австрійський повітряний ас барон Розенталь на своєму літакові “Альбатрос” проводив повітряну розвідку, передаючи інформацію про пересування російських військ. Через велику висоту постріли з землі не могли дістати літак. Тоді в небо піднявся штабс-капітан Нестеров. Наздогнавши австрійця на швидкому й легкому “Морані”, він врізався йому у хвіст. Російський авіатор намагався посадити пошкоджену машину, але це йому не вдалося. Обидва літаки впали на землю. Пілоти загинули. Це сталося біля містечка Жовква. Ім’я легендарного льотчика увічнене було не лише пам’ятником, а й перейменуванням у 1951 році старовинної Жовкви у місто Нестеров. Стару історичну назву середньовічному місту було повернуто в незалежній Україні в 1992 році.
На завершення екскурсії ратушею можна почути живий голос митрополита Андрея Шептицького, всього лише знявши слухавку старого телефона, що висить на стіні. І віриться, що почуті слова із його проповіді є словами благословення пастиря на щасливу дорогу. З невеличким, але надзвичайно оригінальним музеєм древньої Жовкви з цікавістю знайомляться тисячі туристів. З оглядового майданчика ратушної вежі туристи оглядають панораму міста з усіх сторін. Цікаво і захоплююче! Прикро, що наше прекрасне Рівне досі не має свого музею, де б оживала наша давня і нова історія.
Королівська резиденція
На завершення — знайомство із замком-королівською резиденцією Яна ІІІ Собеського короля Речі Посполитої кінця ХVII століття. На жаль, давня краса і розкіш цієї пам’ятки донині не збереглася.

Довгі десятиріччя замок використовувався як житлове приміщення та для різних господарчих потреб, а в ХХІ століття увійшов уже значною руїною. Нині потроху здійснюються реставраційні та ремонтні роботи. У трьох залах створено експозицію Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жовква. З’явився і музей-кузня. Та дивним видалось нам, що в ту замкову кузню ведуть великі пластикові двері, що аж ніяк не відповідають середньовічній архітектурі. За одноденну гостину в Жовкві, звісно, не можна повністю ознайомитися з цим історичним містом. Цікаво, що там, як і в Рівному, на багатьох будинках встановлено інформаційні таблички, які стають у пригоді перш за все туристам. Побачивши табличку, зупиняєшся й одразу виникає бажання дізнатись, що це за будівля. Лише один день подорожі, а скільки неймовірно цікавого для пізнання України! А для тих, хто не менше любить рідний край і його минувшину, тут є чимало підказок для спільної роботи з реалізації проектів розвитку туризму на Рівненщині.

Це цікаво  “Поліцейська академія” міжвоєнного часу, або полісмен – людина чи супергерой?
Оцініть будь-ласка публікацію
(Ще немає оцінок)
Загрузка...