Ці маленькі перлинки давньої архітектури міста нехай і не претендують на світові шедеври, але для Рівного — це унікальні місцеві пам’ятки, які не лише бережуть чиїсь спогади, а й розповідають про цілу епоху. Кожен такий втрачений будинок, наче вирваний аркуш з минулого нашого міста.
На долю римо-католицького костелу Святих Апостолів Петра і Павла випали такі ж випробування, як і на долю чи не всіх збережених досі рівненських храмів. За 86 років існування його і закривали, і оскверняли, і знову повертали до таїнства богослужіння.
“А ти сьогодні ідеш на “мєтри?” – таким запитанням з’ясовувала молодь 1970-х плани одне одного на вечірнє дозвілля. Одним із рівненських феноменів не таких і далеких 1970-х років була так звана стометрівка, або, як її називала в ті часи рівненська молодь, — “мєтри”.
Її називають нав’язливою, неоковирною, набридливою, агресивною, іноді — неправдивою і маніпулятивною… Реклама нині всюди. І як без неї обходилися якихось 100 років тому? Утім, виявляється, що й тоді реклами було чимало. Щоправда, вимоги до її розміщення були суворіші.
Усе менше залишається свідків жахіття голодомору 1932-1933-го років. Навмисно створене волею недолугих керівників, воно обернулося трагедією для цілого українського народу. Рівнянка Марія Чередник добре пам’ятає те лихо, бо пережила його особисто.
У Рівному додалося меморіальних місць. Тепер рівняни знатимуть, що ім’я всесвітньо відомого диригента і композитора, автора оскароносної “Вестсайдської історії” Леонарда Бернстайна напряму пов’язане з нашим містом.
Про архітектурне обличчя Рівного, про те, що втрачено назавжди, і про родзинки місцевого зодчества, які ще можна зберегти, — розмова з авторитетною в галузі архітектури особистістю, небайдужою до минувшини і сучасного нашого міста людиною, професором, завідувачкою кафедри архітектури і середовищного дизайну НУВГП Ольгою Михайлишин.
Біженці, корупція і бездіяльність армійського керівництва, як і патріотизм місцевих благодійників та милосердя простих мешканців краю — усе це було актуальне й 100 років тому. Долю прифронтового міста сповна спізнало Рівне під час Першої світової війни.
Одинадцятого листопада в світі вшановують пам’ять жертв однієї з найбільш руйнівних в історії людства воєн — Першої світової. З цієї нагоди в Рівненському краєзнавчому музеї відкрилася виставка “Відома і невідома війна. До 100-річчя завершення бойових дій Першої світової війни 1914-1918 років”.
У цю моторошну місцину, попри її романтичну назву — Сосонки — одинокий перехожий не наважиться прийти навіть удень. Аура цього місця, яке називають рівненським Бабиним Яром, і через десятки років після трагедії навіває жах. Тут відійшли у вічність безвинно убієнні понад 17 тисяч мешканців Рівного.
Таємничі підземелля у центральному міському парку Рівного імовірно є залишками будівель, що в давнину належали до князівського фільварку Гірка. Такий проміжний висновок науковців. Варварськи засипані сміттям і шаром грунту в радянські часи, розкопані приміщення стали унікальним об’єктом дослідження давньої історії міста.
Минуло 123 роки відколи в Рівному було освячено новозбудований Свято-Воскресенський кафедральний собор. Хоча російському імператору, який ішов до місця закладення майбутнього храму, дорогу встеляли квітами, подальша доля самого собору була не такою радісною. Про найцікавіші факти з історії головного православного храму Рівного — далі. За свою понад сторічну історію Свято-Воскресенський …
