Старовинний рівненський цвинтар Грабник — хранитель історій життя багатьох поколінь рівнян, долі яких пройшли через кордони, війни, трагедії, втрати. Напівзруйнований рівненський некрополь приховує ще чимало невідомого. І під кожним надгробком — не лише історія окремої людини, а дивовижна сторінка життєпису тих, котрі колись були нашими земляками.
Представники численних рівненських родин 9-го вересня зібралися біля пам’ятного знака, що в Рівному на розі вулиць Чорновола і Драгоманова, спорудженого в пам’ять про депортацію українців Холмщини, Підляшшя, Надсяння, Лемківщини зі своїх етнічних земель. Згадували той безжалісний час страждань їхніх батьків і дідів. Вкотре звучали гіркі спогади про далекі 1940-і й …
Для одних це звичайна одяганка й данина моді, для інших — духовний оберіг і фактор національної ідентичності, ще комусь, чого гріха таїти, — інструмент показушного патріотизму. А чому вдягали вишиті сорочки наші земляки в давнину, і якими вони були, рівненські вишиванки сто років тому?
Золотіїв – раніше село в передмісті Рівного. Нині – житловий масив обласного центру, що зберіг свою красиву назву, а його корінні мешканці – глибоку історичну пам’ять. У Золотієві лише чотири вулиці, але з гарними назвами: Золотіївська, Олексинська, Вишнева, Загородна. А ще тут протікає річка Устя, на лівому березі якої і …
(Продовження. Початок “Історичний Городок у спогадах. Школа і її вчителі”) Маленький Городок був батьківщиною багатьох шанованих людей, які прославили наш край. Зокрема й для родини отамана генерал-хорунжого Армії УНР і командувача Північної групи військ Директорії Володимира Оскілка. Відомо, що Оскілко народився в сусідньому селі Хотин і загинув від руки найманого …
Село Городок, що неподалік Рівного, приваблює мандрівника не лише своєю неймовірною природною красою, а й цікавою історією. У цьому селі є увесь арсенал цікавинок для тих, хто йде шляхом пізнання рідного краю.
Дитяче фото завжди викликає особливо ніжні чуттєві емоції. А якщо цьому фото понад сто років, то воно наче й справді переносить нас у минулу епоху. Не в багатьох родинних альбомах рівнян збереглися старі фотографії зі світу дитинства наших прадідів. Тому кожна віднайдена така світлина є неймовірно цікавою.
На східній околиці Рівного до 1957 року було село Видумка. Територія Видумки простягалася від нинішнього автовокзалу до вулиці Граничної, яка й була граничною лінією міста, та до сучасної вулиці Бандери. За переказами, Видумкою називався заїжджий двір, який знаходився на роздоріжжі поруч із кладовищем “Грабник”.
Найщасливіша пора шкільної юності для багатьох рівненських хлопців і дівчат, що навчалися у школах № 1 і № 2, обірвалася весною 1948 року їх арештом і засудженням до різних термінів ув’язнення. А слідом за ними дорогами далекого Сибіру поїхали їхні батьки, брати і сестри.
Про долю свого батька, учасника Другої світової війни, простого трударя, який прожив у Рівному 44 останніх роки свого життя Доля Федора Войчука — учасника Другої світової війни, була типовою для цілого покоління таких, як він, простих поліщуків, чия молодість випала на тяжкі 20-40-і роки минулого сторіччя. Вони вдосталь ковтнули біди …
Номінант однієї з найпрестижніших державних відзнак Польщі – “Хреста Заслуги” – виявляється колись жив у Рівному. І був цей чоловік звичайнісіньким доглядачем скверу.
Щоб створити власну справу, він відмовився від згубної звички. І невдовзі став одним із найавторитетніших у Рівному майстрів з виготовлення ковбас.
