Шістдесят років тому його башти з гострими шпилями ще височіли над містом, а сама будівля була окрасою старого Рівного. Нині лише укорочені, обезглавлені вежі нагадують про колишню велич зруйнованої святині.
Ставок у Басовому Куті, річка Устя, а згодом — плавальний басейн. Так у давнину рівняни рятувалися від літньої спеки. Утім, тодішній водний відпочинок мав певні нюанси. Нині за “доброю” традицією останніх років Рівне знову розпочинає літній відпочинковий сезон з повним “асортиментом” інфекцій у єдиній пристосованій для купання водоймі — Басовому …
Колишня “яничарка”, а можливо, будинок управителя маєтком Любомирського, а чи помешкання директора Рівненської гімназіїї — кому саме належав будинок на розі сучасних вулиць Драгоманова-16 Липня, ще належить встановити дослідникам. Але нині він — свідок цікавущих подій у нашому місті, — похилений від часу і недбальства, може поповнити сумний список втрачених …
Реакція рівнян на вперше побачене наживо диво техніки була такою, як у глядачів першого в світі кіносеансу, що зображував прибуття потягу. Коли зі сторони Здолбунова на обрії з’явилося щось таке величезне і, пихкаючи парою та безперервно подаючи гучні сигнали, з оглушливим гуркотом стало наближатися до станції, одні почали утікати, інші …
У четвер, 24 травня, на історичній вулиці міста — Замковій — встановлено перший декоративний стовп, який вказує напрямки до розташування місцевих пам’яток. Цим започатковано процес відновлення туристичного статусу Рівного.
Минає 51 рік з дня смерті видатного художника, чия творча і життєва біографія тривалий час була пов’язана з Рівним — Георгія Косміаді. Торік пам’ять про нього рівняни увічнили в скульптурній композиції авторства рівненського живописця-скульптора Миколи Сівака.
…Риплять і похитуються старі дерев’яні сходи. За майже два століття чиїх тільки кроків вони не відчували! Від галасливих гімназистів і самодержців царських, до німецьких та комуністичних намісників. Таємницями і цікавинками тут дихає кожен закуток.
Він був символом старого Рівного й міг стати архітектурною родзинкою сучасного. Про нього складали легенди. Його підпалювали, висаджували в повітря, грабували, і просто не перешкоджали часові робити свою руйнівну роботу. Та величні мури все не здавалися. Аж ні — маніакальний натиск руйнівників минувшини таки зробив свою чорну справу.
“Побувати” на рівненському майдані Незалежності початку минулого століття і ще давніше змогли ті, хто прийшов на презентацію дослідження рівненського краєзнавця Василя Гудзія.
У дня Перемоги непроста історія. Його то підносили до рангу головного свята країни, а то “спускали” до рівня ветеранських посиденьок. День Перемоги мав два обличчя — казенно-помпезне та людське, народне, те, що зі сльозами на очах.
Його творча спадщина так і залишається невивченою, хоча спроектовані ним будівлі й донині є окрасою Рівного. А декотрі чиновники з галузі будівництва та архітектури на запитання, чому не беруть за взірець будівлі Бориса Андрєєва, розбудовуючи, наприклад, історичний центр Рівного, досі запитують: “А хто це такий?”.
Реконструкція літньої естради парку імені Шевченка триває. Амбітний проект обіцяє нам повне оновлення створеного за типовими радянськими канонами концертного майданчика. А якими ж були попередниці теперішньої “зеленки”?
