Рубрика: Втрачено назавжди

Після Другої світової Рівне почало поступово змінюватися. У повоєнні 1940-і воно вже не було тим затишним провінційним містечком, яким було за Польщі, але ще й не стало цілком радянським.

Сьогодні він — раритет і предмет гордощів колекціонерів, а ще — дорога серцю сімейна реліквія. А якихось кілька десятиліть тому без нього не обходився жоден передноворічний ярмарок не лише в Україні, а й у багатьох куточках СРСР. Щороку тисячі рівненських Дідів Морозів “виходили” з воріт підприємства на вулиці Мазепи (за …

Призи за найбільші лисину і живіт, а також за наймініатюрнішу жіночу ніжку отримали рівняни, які завітали одного разу на відпочинок до міського саду “Сєлянка”. Там же публіку розважали знамениті конферансьє і борці зі світовими іменами. Щоправда, було це майже сто років тому.

Річка — влітку, ночви та нагріта в баняках вода — взимку, на великі свята — лазня. Такий небагатий вибір способів здійснити звичайну гігієнічну процедуру мали рівняни майже сто років тому, доки в місті не з’явилися перші будинки зі “зручностями”.

Сьогодні читачам РівнеРетроРитм пропонуємо фотомандрівку по півночі Рівненщини періоду першої половини ХХ століття, а саме Поліссям. У мережі Інтернет вдалося розшукати “атмосферні” світлини мальовничої природи Полісся та його мешканців. Полісся – це історико-культурна і фізико-географічна область, розташована на території Поліської низовини. Так історично склалось, що Полісся знаходиться на території чотирьох …

Шістдесят років тому його башти з гострими шпилями ще височіли над містом, а сама будівля була окрасою старого Рівного. Нині лише укорочені, обезглавлені вежі нагадують про колишню велич зруйнованої святині.

Якщо в багатьох містах старовинні міські фонтани визнано пам’ятками архітектури та мистецтва, то в Рівному фонтани загалом можна перелічити на пальцях однієї руки. Та й збереглися вони в основному в міському парку. Однак нині вони радше схожі на пам’ятки недбальству. А колись фонтанів у Рівному було мало не на кожному …

Оновлено У ніч на 22-е квітня 66 років тому тихо, підступно, із “благими” намірами влада Рівного знесла святиню, яка понад 200 років була духовним оберегом міста, якій поклонялися не лише міські жителі, а й численні гості міста і подорожні.

Там спочиває історія Рівного, і “спить” совість місцевої влади, яка не вбачає у цьому пам’ятникові під відкритим небом чогось унікального й не вважає за потрібне опікуватися ним.

Серед об’єктів старовини Рівного, до знищення яких доклала рук радянська влада, — костел Cвятого Юзефа та прилеглий до нього цвинтар. На їхньому місці тепер дитячий садочок та житлові будинки. Однак і досі, хоча минуло вже 69 років, після зливових дощів у цій місцині знаходять фрагменти людських кістяків.

…Вона простояла в центрі Рівного усього 30 років. Була його окрасою, символом і архітектурною принадою. Переживши війну і окупацію, стала черговою жертвою радянського “благоустрою”.

Цьогоріч йому виповнилося б 100 років. І він цілком заслужив на гідне відзначення цієї дати, проте…. Нині на його місці височіє споруда зі скла і бетону, на якій красується така ж вивіска, як на її попередниці — “Партизан”. От тільки до кінотеатру з такою назвою вона жодного стосунку не має.